Номер 12 (1544), 27.05.2021

Чи доводилось вам бачити рослини картоплi, бурякiв, кукурудзи, обплутанi якимись жовтими нитками, якi iнодi досить погано вириваються. Бабусi в селах вже давно називають цi "нитки" повитицею, не задумуючись, чи це дiйсно так. Але ця назва правдива.

Отже, що ми знаємо про повитицю. I чи дiйсно вона така небезпечна?

Повитиця польова (Cuscuta campestris Junk.) — переважно однорiчна типова рослина — паразит. Має нитковидне, жовте або помаранчево-жовте, витке стебло. Без коренiв та листкiв, та й фотосинтез ïй нi до чого, бо весь ïï життєвий цикл проходить на тiлi iншоï рослини. Знайшовши живителя, вона двома-трьома обертами обвиває ïï та у мiсцях дотику з ураженою рослиною утворює особливi органи — гаусторiï (або присоски). З ïх утворенням проросток втрачає зв’язок iз грунтом i повнiстю переходить на паразитичний спосiб життя. Глибоко проникаючи у тканини пошкодженоï рослини, повитиця живитиься за ïï рахунок. Повитиця польова розмножується насiнням (максимальна плодючiсть до 15 тисяч насiнин) i вегетативно (частинами стебла). В умовах Украïни насiння бур’яну iнтенсивно проростає у травнi — червнi за температури грунту +17-24 °C, цвiте в червнi — серпнi, плодоносить у липнi — жовтнi. Насiння здатне зберiгати схожiсть вiд 4 до 30 рокiв за несприятливих погодних умов.

Повитиця польова завдає великоï шкоди сiльському господарству. Вона не тiльки знижує врожайнiсть, але й погiршує якiсть продукцiï.

У цукрового буряка, ураженого повитицею, вмiст цукру знижується на 1-2 %. Сiно уражених рослин мiстить менше протеïну, гiрше сохне, плiснявiє, втрачає смаковi властивостi. До того ж повитицi поширюють вiруснi хвороби (вiруси тютюновоï мозаïки огiрка, жовтухи айстр, бронзовостi томатiв тощо).

Способи поширення повитицi польовоï — насiнням та рослинними рештками. Насiння бур’яну потрапляє в зерновий ворох пiд час обмолоту, а також його важко вiдокремити вiд насiння багаторiчних трав та овочевих культур.

Що треба знати, щоб ефективно боротися з цим бур’яном.

Сходи повитицi польовоï мають рудиментарний корiнь, який лише на 1-2 см проникає в грунт, тому будь-який його механiчний обробiток пiд час появи сходiв цiєï рослини призводить до повного ïï знищення.

Дiлянки багаторiчних трав, якi ураженi повитицями, i в радiусi до метра навколо них, рекомендовано скошувати до цвiтiння повитицi, а скошену вегетативну масу, залити пальним i спалити, переклавши ïï попередньо пошарово соломою для ефективностi заходу.

Проте ефективним заходом була i залишається сiвозмiна з включенням у неï стiйких до ураження культур. За даними наукових дослiджень, до таких культур належать зерновi колосовi, квасоля, соя, огiрки, гарбузи i бавовник. В закритому грунтi для контролю появи сходiв повитицi, за даними дослiдникiв, ефективним є покриття поверхнi грунту пiском, шаром у 2,5 см.

Оскiльки основний спосiб поширення повитицi польовоï — це насiння, то i одним з ключових попереджувальних заходiв є недопущення його наявностi в насiннєвому матерiалi сiльськогосподарських культур. I найкраще в цьому допоможе профiлактика, зокрема ретельне дотримання фiтосанiтарних правил. Щоб попередити розповсюдження повитицi, заборонено завезення ïï у вiльнi райони з регiонiв розповсюдження; обов’язковим є огляд та проведення фiтосанiтарних процедур; обстеження сiльськогосподарських угiдь на виявлення бур’яну у перiод вегетацiï; при виявленнi вогнища — запровадження карантинного режиму.

I. О. ЧУМАЧЕНКО, провiдний спецiалiст СФК № 6 вiддiлу фiтосанiтарних заходiв на кордонi.