Номер 43 (1483), 14.11.2019

Виступ Голови Нацiональноï Спiлки журналiстiв Украïни Сергiя Томiленка на спецiальних парламентських слуханнях з безпеки журналiстiв.

Дорогi колеги-журналiсти, шановнi учасники слухань!

Георгiй Гонгадзе, Iгор Александров, В'ячеслав Веремiй, Василь Сергiєнко, Павло Шеремет, Вадим Комаров... Список загиблих журналiстiв збiгається зi списком тих, чиï вбивцi не встановленi або належно не покаранi. I в цьому — найбiльша трагедiя...

Сiдаючи за монiтор, украïнський журналiст знає: якщо вiн напише правду, яка не сподобається фiгурантам, — з ним може трапитись бiда. I в цiй бiдi його нiхто не захистить.

На подiбних парламентських слуханнях щодо свободи слова ще у 2002 роцi Iгор Лубченко, голова Нацiональноï спiлки журналiстiв Украïни, наголосив: "Цензура кулi i зашморгу — найжорстокiша форма цензури!". I цi слова лишаються актуальними i по сьогоднi.

Чи не тому, постiйно спiлкуючись iз студентами-журналiстами, в кожному унiверситетi чую одне й те саме: "Батьки вiдмовляли мене йти вчитися на журналiста. Казали: дитино, тебе ж вб'ють як Гонгадзе".

Трагедiя Гонгадзе — це трагедiя украïнськоï журналiстики. I це страх!, який досi паралiзує украïнське суспiльство...

Шановнi колеги!

Кожна влада вважає, що вона — вiчна. I кожна — в цьому помиляється. Доведено всiма, хто був у цiй залi до вас, шановнi народнi депутати й запрошенi високопосадовцi.

I воювати з пресою та свiдомо не захищати журналiстiв означає одне — свiдомо скорочувати термiн свого перебування при владi.

Починати потрiбно з безпеки. Захистiть базову цiннiсть — людське життя. Життя i здоров’я украïнського журналiста!

Спочатку захистiть журналiстiв, а потiм уже лякайте кримiнальною вiдповiдальнiстю!

Напередоднi слухань нами, Нацiональною спiлкою журналiстiв Украïни, була досягнута домовленiсть iз мiнiстром внутрiшнiх справ взяти пiд контроль розслiдування усiх справ про напади на журналiстiв i запровадити в його вiдомствi щоквартальнi звiти за результатами цiєï роботи. Але я кажу про це з обережним оптимiзмом. Будуть прецеденти покарань нападникiв, зможемо назвати прiзвища журналiстiв, щодо яких вiдновлено справедливiсть — то тодi будемо говорити про реальний прогрес у справi захисту журналiстiв.

Поки цього немає — ми говорили i говоримо про одне: страх, безкарнiсть i бездiяльнiсть. Ми говорили i говоримо про те, що кожнi п’ять днiв в Украïнi б’ють чи виявляють агресiю до журналiста. Це не гучна метафора — це данi монiторингу "Iндекс фiзичноï безпеки украïнських журналiстiв", який наша Спiлка третiй рiк поспiль проводить у партнерствi з iншими авторитетними громадськими органiзацiями.

Мiжнародна федерацiя журналiстiв цього року через системну безкарнiсть за атаки на журналiстiв навiть включила Украïну до наступного перелiку небезпечних краïн — Фiлiпiни, Перу, Палестина i Сомалi! До списку краïн, де не захищають журналiстiв!

Говорячи про безпеку журналiстiв, ми не дiлимо ïх на "своïх" i "чужих", "правильних" i "неправильних", "патрiотичних" чи "неугодних". I ми закликаємо працiвникiв медiа — пiдтримайте свого колегу, який постраждав вiд нападу. Навiть, якщо ви не роздiляєте редакцiйну полiтику його медiа. Тодi i вам допоможуть, коли ви будете у бiдi.

Солiдарнiсть та слово — єдина наша зброя, єдиний наш захист у боротьбi iз безкарнiстю.

Я щиро вдячний Верховнiй радi, яка знайшла в собi сили нарештi послухати журналiстiв. Проведення цих парламентських слухань Нацiональна спiлка журналiстiв вимагала понад 2 роки — з моменту перших роковин по убивству Павла Шеремета.

Шкода, що тут немає Президента Зеленського. Сподiваюсь, вiн почує наш голос i нашу вимогу: зупинiть безкарнiсть, захистiть журналiстiв.

Що ми пропонуємо?

Публiчнi парламентськi слухання з питань безпеки журналiстiв та свободи слова мають стати щорiчними. На них мають публiчно заслуховуватися звiти слiдства про розслiдування злочинiв проти журналiстiв.

В МВС, Генпрокуратурi та iнших правоохоронних органах мають з’явитися повноважнi особи, якi несуть персональну вiдповiдальнiсть за розслiдування справ по злочинах проти журналiстiв, належне доведення ïх до суду.

А судова гiлка влади має перестати бути "останнiм бар’єром", де остаточно розбиваються сподiвання на справедливi покарання кривдникiв журналiстiв.

Невелика частина побитих колег сьогоднi у залi. Тут i Олена Нечипуренко, яка надихалася газом, коли був напад зi стрiляниною на Херсонський прес-клуб. Тут i Сергiй Гузь, чию машину спалили у Кам’янському Днiпропетровськоï областi. I Анна Черненко з Харкова — ïï телеоператора Вадима Макарюка забили пiд час зйомки до реанiмацiï. I вiдома фронтова журналiстка Наталiя Нагорна, на ïï знiмальну групу напали у вiдрядженнi на сходi Украïни. I Михайло Ткач з програми СХЕМИ, брутальний напад на нього i оператора Бориса Троценка офiцерами Державноï служби охорони є, на жаль, нападом "без складу кримiналу"... Вiдчуйте ïхнiй бiль та ïхнiй вiдчай...

Захистiть украïнського журналiста — захистiть себе, своє майбутнє, свою державу, нашу державу — Украïну.

Ось тодi суспiльство справдi отримає сигнал — якщо журналiста атакувати, винний буде покараний незалежно вiд заслуг i посад!

I украïнцi перестануть боятися вiдпускати дiтей вчитися на журналiстiв.

Слава украïнським журналiстам! Зупинiть безкарнiсть!