Номер 07 (1496), 27.02.2020
Як i було обiцяно у статтi «Чи варто гендеру лякатися?» (див. «Порто-франко» вiд 30 сiчня ц. р.) , ми продовжуємо висвiтлювати проблеми гендерноï рiвностi. Цього разу пропонуємо матерiал на тему, навколо якоï чимало непорозумiнь i навiть спекуляцiй.
«ДИРЕКТОРКА» ЧИ «ДИРЕКТОР»?
Колись давно, в однiй з книжок менi трапився вислiв, сенс якого полягав у тому, що якби математичнi формули безпосередньо впливали на життя людей, навколо них точилися б боï та вiйни. Математика – наука, далека вiд нашого повсякдення. На вiдмiну вiд фiлологiï, де «суха теорiя» часто-густо спалахує вогнем «мовних вiйн». Яскравий приклад – ситуацiя з використанням фемiнiтивiв.
«Фемiнiтиви — це слова жiночого роду, альтернативнi або парнi аналогiчним поняттям чоловiчого роду, якi зазвичай використовуються до всiх людей незалежно вiд ïхньоï статi...». Таке визначення пропонує «Словник гендерних термiнiв», який уклала Зоя Шевченко, спiвробiтниця Центру гендерних дослiджень i комунiкацiй.
Нiби все просто i зрозумiло: якщо чоловiк – артист, то жiнка – артистка, журналiст – журналiстка, офiцiант – офiцiантка, студент – студентка тощо. Але це – приклади звичнi, подиву та вiдторгнення не викликають. Зовсiм iнша справа з тими, якi донедавна нечасто вживали навiть у професiйному середовищi фiлологiв: водiйка, доцентка, окулiстка, посадовиця, не кажучи вже про тi, що й досi у декого викликають спротив – мисткиня, фахiвчиня, продавчиня, членкиня.
Єфросинiя Мукiєнко, журналiстка з райцентру Татарбунари Одеськоï областi, розповiдає, як нещодавно до редакцiï мiсцевого видання зателефонувала очiльниця однiєï зi шкiл i поскаржилася, що у статтi ïï, як вона висловилася, «обiзвали директоркою», у той час, як жiнка наполягає, що вона – «директор».
– Мене це не дивує, – каже Ганна Марущенко, студентка фiлологiчного факультету ОНУ iменi Мечникова. – Я нещодавно проводила опитування щодо вживання фемiнiтивiв серед своïх знайомих рiзного вiку, i вiдповiдi дуже рiзнилися.
На моє прохання Ганна вiдiбрала найбiльш цiкавi та гострi вiдповiдi «за» та «проти».
Наталiя, 41 рiк: «Я рiдко використовую фемiнiтиви. Вони менi здаються немилозвучними i тiльки псують нашу мову. Iнколи використовую «вчителька», тому що це здебiльшого жiнки».
Марина, 28 рокiв: «Мова, вона жива, тож не бачу жодних проблем iз вживанням фемiнiтивiв. Боротьба зi стереотипами має тривати! Чому «вихователька» чи «вчителька» – це «нормально», а «директорка» чи «професорка» – нi?! А подивiться на оголошення: кого запрошують на роботу до пiдприємств: «електрозварювальникiв», «слюсарiв», «автомеханiкiв», «рятувальникiв» тощо. Таким чином вже iз самого початку створюють перешкоди жiнкам у працевлаштуваннi».
Ян, 26 рокiв: «Я не використовую фемiнiтиви, бо вважаю це недоречним. Будь-яка професiя не має роду. А деякi слова звучать просто жахливо, наприклад, фотографиня (наче графин якийсь)».
Людмила, 21 рiк: «Я не проти фемiнiтивiв, але до них не звикла, i для мене вони звучать немилозвучно».
Яна, 20 рокiв: «Не потрiбнi нам тi фемiнiтиви! Це як ярлик на поличцi з товарами. Всiм i так зрозумiло, що це таке, а ярлик знизу – для приколу. Фемiнiтиви не використовую i не бачу в них необхiдностi. Нiбито в нас бiльше немає жодних проблем i державi бiльше нiчим займатись».
Вiолета, 20 рокiв: «Ранiше я не використовувала фемiнiтиви через те, що не розумiла, навiщо вони потрiбнi. Потiм менi пояснили, що це пiдкреслює роль жiнки в суспiльствi. Я зрозумiла, що це є нормальним. Деякi слова спочатку дивували своïм звучанням, але зараз я вже звикла i спокiйно ïх використовую».
ЧАС ЗМIНЮЄ ЛЕКСИКУ
«Чому важливо вживати фемiнiтиви, – пояснює Галина Плачинда, авторка посiбника «Словничок фемiнiтивiв для прес-офiцерiв та прес-офiцерок територiальних управлiнь Державноï служби Украïни з надзвичайних ситуацiй». – Оскiльки жiнки, на вiдмiну вiд чоловiкiв, тривалий час були «замкненi в хатньому просторi», не мали виходу до суспiльних активностей, – у нашiй мовi утворилося багато позначень людей (передусiм за родом дiяльностi, професiєю, iєрархiчним становищем тощо) – iменникiв чоловiчого роду».
Це було характерно практично для всього свiту. Хiба що у Радянському Союзi постiйно наголошували на рiвностi прав чоловiкiв та жiнок (згадаймо хоча б популярний у 1930-тi роки «Марш женских бригад»:
«Цветет страна, где женщина с мужчиной
В одном ряду, свободная, идет!»).
Проте i в СРСР реальнiсть була зовсiм iншою. Як приклад: за бiльш нiж 70 рокiв правлiння КПРС до «партiйного ареопагу» допустили лише одну жiнку – Катерину Фурцеву, та й то лише на чотири роки; весь iнший час найважливiшi рiшення приймали лише чоловiки.
Натомiсть зараз жодну краïну не вважають демократичною, якщо жiнки недостатньо представленi в полiтицi та владi. Ключовим при цьому є визнання принципу гендерного балансу в процесi прийняття рiшень та розширення полiтико-владних можливостей жiнок.
Украïна за роки незалежностi зробила величезний крок уперед: якщо у Верховнiй Радi I скликання було всього 3,5% депутаток, то минулого року цей показник вирiс у 6 (!) разiв.
Жiнка очолювала украïнський уряд, жiнок ми бачили i бачимо у президiï вiтчизняного парламенту, серед вiце-прем’єр-мiнiстрiв, на чолi мiнiстерств та державних установ, Нацiонального Банку тощо. Не кажучи вже про iншi сфери життя (у журналiстицi це помiтно особливо добре). Така змiна ситуацiï робить все бiльш актуальними мовнi засоби, якi позначають жiнок за ïхньою дiяльнiстю.
НЕ МОДА, А ВЛАСТИВIСТЬ
Тим бiльше, що фемiнiтиви – зовсiм не данина модi, як дехто вважає. Вони властивi украïнськiй мовi. У першому ж украïнському друкованому словнику – «Лексисi» Лаврентiя Зизанiя, що вийшов у 1596 роцi, – було сiм iменникiв жiночого роду. «Словарь украïнськоï мови» за редакцiєю Бориса Грiнченка, укладений у 1907–1909 роках, мiстить вже кiлька десяткiв таких прикладiв. А в одинадцятитомному Словнику украïнськоï мови (1970–1980), який лежить в основi майже всiх сучасних украïнських тлумачних словникiв, можна знайти понад три тисячi iменникiв-фемiнiтивiв.
В украïнськiй мовi слова узгоджуються за родами, числами i вiдмiнками, i було б дивно не використовувати це багатство. Адже, погодьтеся, немилозвучно i граматично неправильно звучить: «нова директор», «молода фотограф», «досвiдчена iнвестор», «шановна фахiвець»...
Чому ж тодi виникає спротив, причому часто серед жiнок, як у випадку з «директоркою»-«директором»?
«Це пiдсвiдома реакцiя на тисячолiтнiй патрiархат, в якому все жiноче вважається другорядним, менш вартiсним, гiршим, а все чоловiче, навпаки, - кращим i престижним», – пише Галина Плачинда. – Та використання фемiнiтивiв аж нiяк не ображає та не принижує жiнку. Навпаки, демонструє, що вона повноцiнно суб’єктна в будь-яких процесах, тому варта того, аби мати для себе в мовi окрему назву, а не «заодно матися на увазi».
Є ще одне суттєве пояснення, особливо характерне для пiвдня та сходу Украïни: переважне вживання росiйськоï мови. Звiдси i несприйняття, i навiть глузування; чомусь особливо «полюбляють» висмiювати слово «мисткиня». Мiж тим, в украïнськiй мовi утворити фемiнiтиви набагато простiше, тому що тут бiльше суфiксiв – понад 13. У росiйськiй мовi таких суфiксiв лише чотири, i навiть тi, якi є, часто мають додаткове негативне значення. Так, якщо кажуть «директорша», то мають на увазi не жiнку на директорськiй посадi, а дружину директора тощо. Тому в росiйськiй мовi з цим складнiше.
Втiм, Олена Малахова, кандидатка фiлологiчних наук, експертка гендерного iнформацiйно-аналiтичного центру «Крона», помiтила цiкаве явище, коли автори i авторки, якi пишуть росiйською, але для кого важлива гендерна чутливiсть мови, почали використовувати модель украïнськоï мови, наприклад, вживають слово авторка.
Панi Олена досить оптимiстично вважає, що три роки – цiлком реальний термiн для бiльш широкого поширення практики використання фемiнiтивiв. Пiдкреслює при цьому першочергову роль ЗМI. Iз цим згоднi й авторки порадника «Гендерна чутливiсть украïнських медiа» Богдана Стельмах та Оксана Ярош:
«Суспiльнi стереотипнi норми поведiнки i сприйняття iснуватимуть доти, доки буде кому ïх пiдтримувати. Якщо ми й надалi будемо стверджувати, що «депутат», «директор», «заступник», «юрист», «бухгалтер» звучить статуснiше, нiж «депутатка», «директорка», «заступниця», «юристка», «бухгалтерка», ми залишатимемося в суспiльствi, вiдкритому для чоловiкiв i закритому для жiнок. Ми нiколи не зможемо сказати, що проблем iз дискримiнацiєю за ознакою статi не iснує, що у нас – правова держава i що жiнки мають такi ж можливостi для самореалiзацiï, кар’єрного зростання, як i чоловiки. I надалi «жiночою» залишатиметься сфера обслуговування та розваг, а «чоловiчою» – прийняття рiшень i розподiлу ресурсiв. Натомiсть використання фемiнiтивiв, як i паритетна з чоловiками присутнiсть жiнок як експерток i героïнь журналiстських матерiалiв, навпаки – перетворюватиме «невидимий батальйон» у видимий, демонструватиме роль жiнок як повноцiнних суб’єктiв суспiльно-полiтичного життя краïни, а в пiдростаючого поколiння формуватиме розумiння того, що кожна людина, незалежно вiд статi, може реалiзувати себе в тiй сферi, яка ïй до душi. I це врештi звучатиме не декларативно, а матиме практичний вияв».
Вiд редакцiï. Ми вже отримали вiдгуки на статтю вiд 30 сiчня. Вмiстимо ïх найближчим часом. Пропонуємо долучитися до обговорення i цього тексту.
Матерiали пiдготував Олександр ГАЛЯС.
Дякую за допомогу студентцi ОНУ iм. Мечникова Ганнi МАРУЩЕНКО.
Матерiал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простiр сучасноï журналiстики», що реалiзовується Волинським прес-клубом у партнерствi з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубiв Украïни та за пiдтримки Украïнськоï медiйноï програми (Iнтерньюз).