Номер 05 (1299), 12.02.2016

Газета, яка вмiε радiти за одеситiв

Найперше мушу сказати, що газета "Порто-франко" - це частина iсторiï нашого мiста, частина Одеси. Газета маε свою багатющу iсторiю i в рiзнi часи була одним iз найбiльш квалiфiкованих носiïв iнформацiï. Якщо говорили про те, що Одеса - мiсто, де ε професiйна журналiстика, то це, зокрема, i через дiяльнiсть газети "Порто-франко". Вiд своεï бабусi Алли Iзяславiвни я чув тiльки найкращi слова про це видання. Потiм, у шкiльнi роки, Олександр Васильович Галяс у гiмназiï № 4 керував журналiстським гуртком, який я старанно вiдвiдував.

Менi страшенно подобалась професiя журналiста. I хоча я так i не пов`язав свого життя з журналiстикою, проте на рiзних етапах свого життя менi доводилося дуже близько спiвпрацювати з журналiстами (як прес-секретаревi Нацiонального унiверситету "Киεво-Могилянська академiя"), та як авторовi кiлькох всеукраïнських видань. Зрештою, пiсля школи "Порто-франко" менi не соромно вважатися членом Нацiональноï спiлки журналiстiв Украïни, до якоï вступив на кiлька рокiв ранiше вiд Спiлки письменникiв. Саме шкiльний гурток був моïм "першим унiверситетом" у журналiстицi, на якому я багато-чого довiдався про те, що найважливiше у цiй професiï - вмiти працювати зi звичайними, простими людьми, бо кожний може бути джерелом надзвичайно важливоï iнформацiï, про яку мають почути iншi. I потрiбно вмiти почути iншого, "розкрутити" на живу розмову, в якiй може бути дуже багато цiкавого. Цi нашi розмови i зустрiчi менi запам`яталися на все життя.

Одним словом, я вдячний газетi за багаторiчну пiдтримку, за увагу до моïх лiтературних подорожей, успiхiв, моïх дивовижних життεвих сюжетiв. Ось студенту-першокурснику Могилянки надiйшов лист вiд англiйськоï королеви €лизавети II, i газета вже вирiшила зробити з цього iнформацiйне повiдомлення. Також кiлька разiв я з`являвся i як автор на шпальтах "Порто-франко". Взагалi це газета з високою професiйною культурою. А водночас i видання, спiвробiтники якого можуть життεствердно, так питомо по-одеськи смiятися. I рiзнi дотепнi карикатури в газетi менi завжди подобались. Вони були досить точнi i надзвичайно смiшнi.

Згодом у професiйному журналiстському вимiрi я зустрiчався з тими, хто для мене асоцiюватиметься передусiм iз газетою "Порто-франко". Скажiмо, можу згадати Марiю Гудиму, яка часом дописуε до всеукраïнського тижневика "Дзеркало тижня". Менi приεмно натрапляти на iмена тих, хто для мене належить до мешканцiв цього дивовижного газетного дому пiд назвою "Порто-франко". I, звичайно, я вдячний О. Галясу - своεму учителю i друговi. "Порто-франко" - газета, яка маε обличчя, iсторiя, яка вмiε радiти за одеситiв, а це важить чимало у наш жорстокий час.

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,
головний редактор
журналу "Всесвiт".