Номер 14 (1503), 4.06.2020

Минулого мiсяця наша редакцiя запропонувала усiм, кому небайдужа гендерна тематика, разом пошукати вiдповiдi на низку запитань щодо перспектив розвитку в Украïнi полiтики гендерноï рiвностi пiсля завершення нинiшнього етапу пандемiï. Отримали бiля 30 вiдповiдей, iз яких обрали найбiльш змiстовнi та аргументованi. Першу частину дискусiï було надруковано у випуску вiд 21 травня http://porto-fr.odessa.ua/index.php?art_num=art015&year=2020&nnumb=12. Прононуємо увазi читачiв другу частину дискусiï. Редакцiя дякує усiм небайдужим i нагадує, обговорення проблеми на цьому не закiнчується. Тому чекаємо нових листiв та дзвiнкiв.

IНФОРМУВАТИ, ПОЯСНЮВАТИ, ДIЯТИ

Запитання: Що має робити держава, щоб не допустити згортання практики гендерноï рiвностi? Яку роль може зiграти при цьому євроналаштована частина суспiльства? На чому варто зосередити зусилля?

Наталiя КРАВЧУК, журналiстка, пiар-менеджерка: «Практично єдина можливiсть бути почутим пiд час пандемiï – це залученiсть та причетнiсть до теми, постiйне продукування iнформацiйних приводiв щодо даноï проблематики».

Iрина САЛIХОВА, редакторка: «Зараз у євроналаштованоï спiльноти – свого роду карт-бланш. Бо багато з тих, кого не було у соцмережах, тепер там реєструються, щоб спiлкуватись з друзями i рiдними в умовах iзоляцiï. Ми маємо змогу бiльше впливати на ситуацiю iнформацiйно, бо у соцмережах фактично кожен/кожна є лiдером/лiдеркою думок для свого оточення i засобом отримання iнформацiï. Тому треба активнiше вести роз’яснювальну роботу. Але це не має бути схожим на повчання, найкраще, якщо то будуть iсторiï iз власного життя або про когось, але з певною мораллю».

Кирило ЧУМАЧЕНКО, студент: «Держава має пiдтримувати освiтнi, культурнi та соцiальнi проекти, бiльше залучати до керiвництва важливими сферами жiнок, якi мають реальнi досягнення у цих сферах, компетентних, енергiйних. Треба, щоб суспiльство звикло до того, що керiвну посаду може обiймати жiнка-фахiвець, а не особа, яку призначили «для гендерного балансу».

А євроналаштована частина суспiльства має пiдтримувати зусилля влади та особистими прикладами iлюструвати, що iдея гендерноï рiвностi є позитивною, що додасть аргументiв у дискусiï з традицiоналiстами».

Євгенiя ГЕНОВА, лауреатка Всеукраïнського конкурсу з гендерноï тематики: «Держава має зрозумiти, що посилення позицiй антидемократичних рухiв, зокрема, вiдхiд вiд гендерноорiєнтованого бюджетування та цiнностей рiвностi й свободи кожноï людини, недискримiнацiï i запобiгання насильству аж нiяк не сприяють ïï, держави, змiцненню. Тому варто, попри економiчну кризу, не припиняти вiдповiдне фiнансування та покращити рiвень iнформування громадян про те, чому це важливо i що це змiнить в життi кожного, посилити освiтнi заходи та проводити антикризову i ненав’язливу комунiкацiю у цiй царинi.

Так само варто продовжувати свою дiяльнiсть i волонтерам/волонтеркам, громадським дiячам/дiячкам та органiзацiям: жахливу прiрву мiж рiзними прошарками населення у Руандi подолали якраз тодi, коли зрозумiли, що, насамперед, мають бути вирiшенi проблеми дискримiнацiï i ворожнечi, а економiчнi питання легше вирiшити громадянам, котрi вiдчувають цiннiсть кожного людського життя в суспiльствi».

Тамара ГЛАДКА, юристка, лауреатка Всеукраïнського конкурсу з гендерноï тематики: «Найперше, що може зробити держава, – продовжувати iнформацiйну кампанiю, не замовчуючи приналежнiсть осiб, якi позитивно впливають на поточну ситуацiю, до уразливих груп. В iдеальному свiтi, звичайно, держава продовжувала б пильно стежити за дотриманням iснуючих антидискримiнацiйних заходiв хоча б у сферi працi: адже сумнозвiсний карантин завдав найбiльше шкоди саме уразливим групам населення – насамперед, жiнкам, на яких завдяки «традицiйним цiнностям» покладено тягар вiдповiдальностi за здоров'я та безпеку сiм'ï, пiклування про дiтей та лiтнiх батькiв. Через те, що саме жiнки вимушенi доглядати дiтей, якi не ходять до садочкiв та шкiл, вони бiльш охоче погоджуються брати вiдпустки за власний рахунок або навiть припиняти трудовi вiдносини. Через обмежене пересування мiстом та, особливо, краïною, багатьом не вдається залучити до цiєï справи батькiв-пенсiонерiв, якщо тi живуть далеко. Ця ситуацiя яскраво iлюструє, як iснування стереотипiв перешкоджає ïх подоланню, утворюючи замкнене коло: жiнок вважають незручними спiвробiтницями i, водночас, вiдповiдальними за сiмейний добробут – через знищення можливостi отримувати допомогу стороннiх iнстанцiй i стереотипи оточення, жiнки реально стають незручними спiвробiтницями i займаються забезпеченням сiмейного затишку – стереотип пiдтверджується i, пiсля завершення кризовоï ситуацiï, подолати його стане набагато важче. Завдання лiберальноï проєвропейськоï спiльноти – не допустити замовчування подiбних iсторiй, надати якомога якiснiшу правову пiдтримку постраждалим вiд трудових правопорушень».

>b>Ольга ОСТАПЕНКО, iсторикиня, громадська активiстка: «Згортання практики гендерноï рiвностi – цiлком реальна загроза. Тим бiльше, що на фонi «залiзування ран» вiд першоï хвилi пандемiï та пiдготовки до вiрогiдноï другоï хвилi цей процес для широкого загалу може пройти непомiтно. Тому недержавнi органiзацii (НДО), якi займаються гендерними проблемами, мають бути особливо пильними, дiяти енергiйно та бити на сполох, якщо почнеться процес вiдкату.

Щоб цього не трапилося, на мiй погляд, конче потрiбно скоординувати зусилля держави та громадянського суспiльства. Зазвичай, у недержавних органiзацiй набагато бiльш довiрливi стосунки з людьми, яким вони допомагають, нiж у соцiальних служб. Активiсти НДО певною мiрою компенсують провали держави в соцiальнiй полiтицi на тлi пандемiï – це ми зараз бачили хоча б на прикладi забезпечення лiкарiв масками. Ïм легше вести дiалог з людьми, доносити важливу iнформацiю, спростовувати фейки, яких, чого грiха таïти, навколо гендеру лiчити не перелiчити.

Однак немає секрету з того, що чимало НДО мають змогу вести активну роботу лише за грантовоï допомоги зарубiжних фондiв. Неважко спрогнозувати, що через свiтову економiчну кризу ця допомога суттєво скоротиться, i волонтери вже не зможуть допомагати пiд час другоï хвилi пандемiï коронавiруса (а практично усi погоджуються, що восени вона неминуче настане) в такому ж обсязi, як робили це пiд час першоï хвилi. Через це неминуче будуть виникати соцiальнi проблеми, якi зайвим тягарем впадуть на державнi структури.

Тому пiдтримка недержавних органiзацiй – дуже виграшна стратегiя для держави, тим бiльше, у кризовi часи. I ми маємо докласти максимум зусиль, щоб донести цю думку до наших можновладцiв. А також активiзувати пошук вiтчизняних меценатiв».

Василь ПОЛТАВЧУК, науковець: «Я - прихильник погляду, що будь-яку ситуацiю, тим бiльше кризову, треба сприймати як виклик, який змушує шукати вiдповiдь. Так само треба ставитися i до коронавiрусу.

Пандемiя вкотре пiдкреслила суспiльнi нерiвностi та проблеми. Бiльше того, вони загострилися. Проте для жiнок нинiшня криза – не лише виклик, але й шанс на здобуття прав.

Це може здатися парадоксом, але саме жiнки, якi працюють на малооплачуваних роботах, не тiльки не втратили робочi мiсця, але й стали бiльш затребуваними, тодi як багато «офiсних менеджерiв» опинилися на вулицi чи у неоплачуваних вiдпустках, кiнця яким нiхто поки що не знає. Тим самим пiдтвердилося десятилiтньоï давнини дослiдження британського фонду New Economics Foundation щодо професiй, якi є найбiльш корисними для економiки. Такими виявилися доглядальницi, прибиральницi i нянi. Сьогоднi сюди можна додати ще професiï кур'єра та медичних працiвникiв середньоï ланки. Як доказ, наведу висновок Анни Мазур, яка є засновницею кар’єрного порталу Happy Monday. Вона каже, що зараз переважають вакансiï в сферi логiстики, в кур’єрських службах, в продовольчiй сферi (продавцi, касири, пакувальники, сортувальники). Але ж саме тут значна перевага жiнок.

Величезна проблема в тому, що середня заробiтна плата у цих галузях нижча за середню по краïнi. Але добитися достойноï платнi можна лише маючи мiцнi, авторитетнi профспiлки. Таких, на жаль, поки що немає. Ось на чому мають зосередити зусилля тi громадськi органiзацiï та активiстки/активiсти, якi вiдстоюють iнтереси вказаних вище спецiальностей. Очевидно, що не обiйтися i без пiдтримки влади, депутатського корпусу. Потрiбно дiяти солiдарними зусиллями».

Матерiали дискусiï опрацював i пiдготував до друку Олександр ГАЛЯС.

Матерiал створено в межах проекту «Гендерночутливий простiр сучасноï журналiстики», що реалiзовується Волинським прес-клубом у партнерствi з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубiв Украïни та за пiдтримки Украïнськоï медiйноï програми (Iнтерньюз).