Номер 34 (1566), 16.12.2021

Чи має сучасна журналiстика бути гендерно чутливою та як цього досягти?

Як запобiгати проявам сексизму у редакцiях та матерiалах?

Як вiрно використовувати фемiнiтиви?

I, нарештi, чому так важливо дбати про гендерний баланс у рiзних сферах життя?

Цi та iншi питання жваво обговорювались на 7-му Гендерному медiафорумi.

"Панельна дискусiя на тему "Сексизм в суспiльствi та медiа", — розповiдає учасниця Форуму Раïса Краєва, авторка нашоï газети, — швидко перетворилась на вiдверту розмову та обмiн досвiдом. Зiйшлися на тому, що головне — не замовчувати, а викривати випадки сексизму незалежно вiд, так би мовити, масштабiв випадку та посад винуватцiв, робити це професiйно та виважено, турбуючись, водночас, i про долю героïв публiкацiй. Втiм, звучали й голоси на захист чоловiкiв, тож ще раз наголосили на професiйностi у розробцi та подачi матерiалiв".

Також активно пройшло обговорення питань про гендернi стереотипи та ïх подолання, про гендерну журналiстику як сучасний тренд.

Презентацiю напрацювань проекту та нагородження переможниць та переможцiв П’ятого конкурсу журналiстських матерiалiв на гендерну тематику провели Богдана Стельмах, координаторка Волинського прес-клубу, та Оксана Ярош, директорка Гендерного центру Волинськоï областi.

Звичайно, не обiйшлося на форумi i без обговорення теми вживання фемiнiтивiв та вiдношення до них з боку рiзних верств населення незалежно вiд вiку, професiï та мiсця проживання. Хоча ж вiдомо, що вони iснували в украïнськiй мовi завжди, проте у 1930-тi роки були, так би мовити, репресованi та зникли зi звичного вжитку. Тому сьогоднi не всiм "впадає у вухо" слова професорка, полiтикиня чи ректорка або президентка. Можливо, потрiбно в Украïнi дочекатись, аж поки з’явиться жiнка на чолi держави, щоб слово "президентка" стало загальновживаним.

"А до чого тут кнут чи пряник, спитають уважнi читачi. Так ось: крiм нагород за вдалi матерiали, є ще й "анти-дошка пошани", коли вiдверто сексистськi чи гендерно не виваженi, образливi чи просто непрофесiйнi матерiали згадуються в мережах чи публiкацiях. Бо культуру поваги ще треба виховувати, в тому числi регулярно пiднiмаючи тему в суспiльствi, освiтi та медiа", — резюмує своï враження Раïса Краєва.

Наша авторка також приймала участь у Гендернiй медiа-кав’ярнi, яка вiдбулася вже в Одесi i була присвячена темi сучасних викликiв у реалiзацiï полiтики гендерноï рiвностi в Украïнi та на Одещинi зокрема.

Тут до обговорення долучилися журналiсти та журналiстки, громадськi дiячки, представницi мiсцевоï влади та вищих навчальних закладiв. Найбiльш виразними викликами, за словами учасникiв/учасниць дискусiï є вплив релiгiйних iнституцiй на молодь, нерозумiння керiвниками новостворених громад важливостi гендерного пiдходу, вiдсутнiсть коштiв на реалiзацiю Резолюцiï 1325 "Жiнки. Мир. Безпека", низький рiвень обiзнаностi i чутливостi до дискримiнацiï мешканцiв (що особливо помiтно в соцмережах). Протидiяти цим викликам можливо, якщо вести постiйну iнформацiйну i просвiтницьку дiяльнiсть, залучати якомога бiльше молодi, змiнювати риторику i об.єднувати зусилля рiзним органiзацiям та iнституцiям.