Номер 29 (1076), 5.08.2011

Моему отцу, Василию Терентьевичу Галясу, довелось служить в армии без малого семь лет. Осенью 1939-го, не успев даже приступить к учебе на историческом факультете Одесского университета(сдав при этом 11 вступительных экзаменов!), он был призван в армию, а уволен только в 1946-м. Все эти годы он вел дневник, точнее, коротко записывал то, что казалось ему значимым. Удивительным образом его записные книжки не попались на глаза начальству (а ведение дневников, тем более солдатами, официально было строго запрещено, и карали за это весьма сурово), потому и сохранились. На мой взгляд, эти бесхитростные записи позволяют получить некоторое представление о жизни и быте на войне. Потому и предлагаю их читателям. В этой публикации - фрагменты из дневника 1941 года, когда отец служил в районе Новороссийска.

26 сiчня

Брав участь в довиборах до Верховноï Ради. Новоросiйськ голосував за мiсцевого дiяча Народного Комiсарiату Внутрiшнiх Справ Шулiшова, майора державноï безпеки. Мабуть, попереднiй кандидат став ворогом народу.

7 березня

Стояв на вартi i дивився на море. До Новоросiйську приплив теплохiд Кримсько-Кавказськоï лiнiï Одеса-Батум. Я уявив, як цей же пароплав через кiлька днiв буде в Одесi, де з бульвару Фельдмана його можуть бачити моï колишнi спiвучнi та спiвученицi. Пiд впливом цього уявлення я склав вiрша "Спогади, навiянi рейсом пароплава".

9 квiтня

Прожекторна рота виïхала за мiсто на бойовi вчення. Я проводив телефонну лiнiю на 5-7-му км Апинського шосе.

10 квiтня

Прожекторна рота реорганiзована в прожекторний батальйон. Командир роти капiтан Глазов став командиром батальйона. Я потрапив до 1-ï роти, якою командуватиме старший лейтенант Александровський.

11 квiтня

Бойовi вчення прожекторного батальйону закiнчилися. Ми поселилися в палатках за стрiлецькими таборами.

5 травня

Вночi стояв на вартi i слухав, як доносився спiв дiвчат з найближчого села Мисхико. Дiвчата допiзна спiвали украïнськi народнi пiснi. Тут же, на посту, я склав вiрша "Дiвочий спiв". В вiршi говориться про палке бажання послухати спiв коханоï.

7 травня

В полковий склад привезли металевi каски, воεннi медальйони. Це викликало рiзнi думки в наших червоноармiйцiв. Дехто навiть каже, що скоро буде вiйна з Туреччиною. Нам вiйна нiяк не бажана, бо цього року ми повиннi демобiлiзуватися.

8 червня

Прожекторний батальйон отримав наказ щодня з ранку до пiзнього вечора рити "огньовi позицiï" навколо Новоросiйська. Всi заняття припиняються. Сьогоднi я почав копати землю в районi одного хутора поблизу Новоросiйська.

14 червня

Грунт в Новоросiйську кам'янистий. Працюεмо цiлий день, а роботи наче i не видно. Користуεмо бiльш за все кирками i ломами, а не лопатами. Трощимо камiння на такiй спецi, що пiт ллεться градом. Цiлим взводом копаεмо одну позицiю.

20 червня

Тiльки сьогоднi наш взвод остаточно обладнав вириту "огньову позицiю" i почав рити ОП поблизу рибачого хутора, що над самим морем.

21 червня

Увечерi заступав в караул. Охороняю склад боεприпасiв. В караулi можна вiдпочити пiсля тяжкоï роботи.

22 червня

Став на пост рiвно о четвертiй годинi ранку. Лише пiзнiше дiзнався, що в цей час розпочалася вiйна з Нiмеччиною. О 10 годинi приïхав до караульного примiщення капiтан Глазов i повiдомив нас про це. Ми всi були приголомшенi цiεю звiсткою. Це гiрше, нiж вiйна з Туреччиною. Ми залишаεмось тут.

23 червня

Всi роботи по обладнанню "огньових позицiй" припинено. Туреччина з нами не воюε, а Нiмеччина далеко. I все ж таки сьогоднi ввечерi над мiстом появились першi ворожi лiтаки. Бомб не кидали, але ж викликали шалений огонь зенiтних гармат. Вперше нашi прожектори були направленi на ворога.

24 червня

Стояв на вартi поблизу мiського кладовища. Страшно вночi, але попереду буде ще страшнiше.

26 червня

Такоï скороï вйни я не сподiвався. Тому весь час мав при собi один великий сундук (а не чемодан), в якому лежали рiзноманiтнi газети, деякi книжки та всi листи вiд рiдних i знайомих. Сьогоднi полiтрук роти Новиков наказав все це знищити. Я повинен був виконати його наказ i спалити в печi всi газети та листи. Жаль було з ними розставатись. Адже в армiï листи були моï друзi i порадники. З оточуючими людьми я не хотiв знатися. Зi слiзами на очах я спалив листи вiд батька та шкiльних знайомих.

5 липня

З командиром Царгородським виïхали в Цемеську долину рити землянку шiсть чоловiк, в тому числi i я. Ми оселились в примiщеннi клубу колгоспу iменi Ленiна Цемдолiнськоï сiльради.

8 липня

Ми працюεмо тiльки до обiду. Пiсля вiдпочиваεмо. Я ж заходжу до колгоспноï хати-читальнi, де можна дещо почитати.

9 липня

Всiх грамотних викликали в полк на медичний огляд. Вiдбирають людей, здатних вчитися в авiацiйнiй школi. Я, звичайно, до повiтря не пристосований. Мене забракували.

14 липня

Двi землянки викопали за цю декаду i повернулися в прожекторну роту. Прибуло чимало людей з мiсцевого населення. Так званi приписники уже зодягли вiйськову форму. Вони вже викопали багато землянок, де i живуть зараз.

20 липня

В однiй великiй землянцi демонстрували фiльм "Заключение".

26 липня

В землянцi бачив i слухав звуковий музичний фiльм "Концерт- вальс".

7 вересня

Прожекторна станцiя молодшого командира Товстика зайняла позицiю поблизу Цемдолинськоï сiльради. Вiдтепер я на цiй станцiï. Товстика всi бояться, як суворого начальника. До всiх людей вiн ставиться зi зневагою. Цiкаво, що вiн тiльки зi мною дiлиться своïми враженнями. Вiршi Миколи Товстика я спалив разом з листами в першi днi вiйни.

18 вересня

По радiо слухав арiï з опери Глiнки та Чайковського.

19 вересня

Перейшов на прожекторну станцiю Царгородського. Його прожектор стоïть вдень в дворi рибного заводу, а вночi машина виïжджаε на ОП поблизу моря. Всю нiч почергуεмо, а вранцi повертаεмось до рибзаводу. Я призначений слухачем при звукоуловлювачi старого типу "ЗП-2"

20 вересня

В клубi морякiв бачив фiльм "Песня о любви".

21 вересня

Пiсля впертих боïв частини Червоноï Армiï залишили украïнську столицю Киïв. Одеса ще тримаεться в облозi.

23 вересня

Добре служить в армiï шофер Бальбот. Вiд нашоï прожекторноï станцiï до його рiдного дому буде не бiльше 400 метрiв. Дружина Бальбота часто приходить на точку i забираε в свого чоловiка, що вiн наловить за цiлий день. Вдень у нас нема нi занять, нi роботи. Зате всю нiч ми чергуεмо. Часто приходиться свiтити по ворожим лiтакам, якi уже кiлька разiв кидали бомби.

30 вересня

Слухав радiопередачу з Одеси, що знаходиться в станi облоги.

17 жовтня

Отримав вiдкритку вiд батька, який залишився в Одесi. Радянськi вiйська покидали ïï пiсля двох мiсяцiв героïчноï оборони.

26 жовтня

Отримав останнi батькiвськi листи з Одеси. Вони датованi 7 жовтня i 12 жовтня (5 годин ранку). Батько сповiщаε, що румунськi солдати зайняли Люстдорф i Лузанiвку. Батько пише, щоб я не занепав духом, якщо "свiязь прерветься на деяке время".

31 жовтня

Повернулося назад письмо до батька, писане 8 жовтня.

1 листопада

Сьогоднi прожекторна станцiя Царгородського уже на новому мiсцi, в лiсi помiж селами Василiвка та Борисiвка. До Борисiвки нам трохи ближче, i тому воду привозимо звiдти.

8 листопада

Хоча ворог наближаεться до Москви, на Червонiй площi вiдбувся парад Червоноï Армiï. На парадi виступив товариш Сталiн, Голова Державного Комiтету Оборони i Народний Комiсар Оборони СРСР.

11 листопада

За 300 метрiв вiд нашоï прожекторноï станцiï впав i запалав нiмецький лiтак "Юнкерс-88". Екiпаж з 4 чоловiк загинув. Я ходив дивитися на палаючий лiтак. Там зiбралося чимало люду з Новоросiйську та навколишнiх сел.

16 листопада

Становище в краïнi тривожне. Нiмцi наступають на Москву.

27 листопада

Знову став телефонiстом. Чергувати бiля телефону в землянцi краще, нiж бiля звукоуловлювача на морозi.

30 листопада

Минув листопад. Це перший мiсяць в армiï, коли я не отримав жодного листа вiд своïх знайомих. Вiйна все збаламутила. Однi знайомi десь в армiï, другi евакуювалися з Одеси, третi залишились там. I тепер надто важко налагодити з ними листовий зв'язок.

Публикацию подготовил
Александр ГАЛЯС.

Фото из семейного архива.

Версия для печати

Предыдущая статья

Следующая статья