Номер 17 (1114), 11.05.2012

Моему отцу, Василию Терентьевичу Галясу, довелось служить в армии с 1939 по 1946 годы. Каким-то образом, несмотря на запрет, ему удавалось вести дневниковые записи, по которым можно в известной мере судить о том, какой была реальная война. Предлагаю читателям фрагменты из солдатского дневника 1942 года.

2 сiчня

Органiзував колективне читання вiдомоï книги Ярослава Гашека про бравого солдата Швейка. Слухачiв мало, але всi з iнтересом слухають.

9 сiчня

Був в портовiй банi, поблизу якоï бачив нiмецьких полонених солдат. В одному з ресторанiв Новоросiйська купив двi тарiлки вареникiв з сиром i сметаною. Вже давно я ïх не ïв.

15 лютого

Видали заробiтну плату в розмiрi 23 карбованцiв. Це вдвiчi бiльше, нiж я отримував до вiйни. Зате цiни повсюди пiднялися неймовiрно, так що i сотнi карбованцiв буде мало.

20 лютого

Повiяв сильний норд-ост. Холоднеча стала нестерпна.

21 березня

Ходив по телефоннiй лiнiï, яку кiлька разiв рвав норд-ост. Заночував на слiдуючiй прожекторнiй станцiï, бо зайнялась сильна хуртовина, в яку одному йти боязно.

22 квiтня

Ворожi лiтаки стали частими гiстьми в Новоросiйську. Щось з 20 штук прилетiло сьогоднi i наробили в мiстi декiлька пожеж.

29 квiтня

Вдень ворожi лiтаки "Юнкерс-88" i "Хейнкель-111" по кiлька разiв налiтали на мiсто. На моïх очах два з них були збитi вогнем зовнiшньоï артилерiï i впали в море.

5 травня

Прожекторна станцiя Царгородського маε зараз номер 3. По сусiдству з нами знаходиться 10-та точка. Сьогоднi на всi точки прибуло нове поповнення, що складаεться з одних дiвчат. На нашу третю точку видiлили 7 дiвчат, якi зупинилися на 10-й точцi. Довелося менi та червоноармiйцю Вiнцюку йти за ними, щоб привести на нашу станцiю. Вiнцюк прийняв гордий вид, коли узнав, що йому випала така честь. Вiд радостi вiн почепив собi якусь квiтку. Я поводився скромнiше. Уже був вечiр, коли ми вийшли на Сухумське шосе. Пройшли щось зо два кiлометри, поки опинились на своïй точцi.

15 травня

Пiд час занять в мене чомусь захворiла голова. Я попросився пiти в землянку. Командир Царгородський дозволив. Тодi Вiра Пилипцова, добре серце якоï всiм спiвчуваε, запропонувала менi лягти на ïï мiсце. Я так i зробив. Пiд дiвочою простинею заснув так мiцно, що нiякоï болi в головi не чув. Бiль пройшла без всяких лiкiв. Я проснувся перед обiдом, коли до землянки увiйшли Муся Смелiк i Вiра Пилипцова. Вони побачили, що я не сплю, i спитали про здоров'я. Пiсля обiду я був цiлком здоровий. Багато значать дiвоче довiр,я та ïхня увага.

21 травня

Сьогоднi особистий склад третьоï прожекторноï точки ходив до банi в Кабардинку. Баня невеличка i маε два вiддiли: чоловiчий та жiночий. Обидва вiддiли такi малi, що кожний з них вмiстить не бiльше 5 осiб. Для нашоï прожекторноï станцiï бiльше банi i не треба. Бо нас трохи бiльше десяти, оскiльки дехто залишився на точцi. Пiсля купання ми пiшли додому "без строя". Не знаю, як це трапилось, що я пiшов в парi з Мусею Смелiк. Менi ця маленька життεрадiсна дiвчина подобаεться своεю веселiстю. I от я з нею пiднiмаюсь на високу гору. Спека нестерпна. Муся скоро стомилася i запропонувала сiсти вiдпочити пiд одним тiнистим деревом. Я погодився, хоч було трохи нiяково. Побачивши, що на рукавi моεï гiмнастерки погано тримаεться гудзик, Муся тут же пришила його. Ще й подарувала голку. Вiдпочивши, ми пiшли далi. Я був в такому настроï, в якому бувають романтичнi поети. З цiεю поетичною iдилiεю погано вживаεться портфель, в якому були не твори Жорж Санд, а бiлизна Мусi Смелiк.

5 червня

Сьома батарея зайняла один вагон в поïздi Новоросiйськ- Тбiлiсi, а в 13 годин 30 хвилин поïзд рушив на Краснодар, куди ми приïхали бiля 7 год. вечора. Оселились в будинку № 21 по вулицi Орджонiкiдзе. Тут же знаходиться гуртожиток педагогiчного iнституту.

30 червня

Старшина батареï видав новi черевики.

4 липня

В нашому полку створенi двi батареï МЗА, якi не мають матерiальноï частини. Сьогоднi сьома батарея викликала восьму батарею на так зване соцзмагання. Текст соцдоговору зачитав я в присутностi особистого складу обох батарей.

31 липня

Нiяк не щастить менi в життi. Ввечерi я думав слухати пiснi артистки Шостак, але вранцi нас пiдняли по тривозi. Задовго до снiданку сьома батарея сiла в поïзд, яким приïхала в Краснодар та Новоросiйськ. Знову я побачив Цемеську бухту, в якiй нiмецькi лiтаки потопили кiлька пасажирських i воεнних кораблiв, зокрема теплоплав "Украïна", що тiльки перевернули набiк, але зовсiм не затопили. Пошкоджено один вiйськовий крейсер. А з деяких пароплавiв з води торчали однi щогли. Значить, ворожа авiацiя дiяла i пiсля мого першого уходу з Новоросiйська.

1 серпня

Наша батарея не маε матерiальноï частини. Тому командування полка вирiшило використати ïï як караульну команду. Тепер ми будемо охороняти штаб, полковi склади, а в деяких випадках будемо пiдвозити боεприпаси на батареï, яким вони необхiднi при великих нальотах ворожоï авiацiï.

6 серпня

Сьома батарея получила завдання: вивозити полкове майно, бо загрожуε небезпека. Майно вивозили за 80-100 кiлометрiв в невеличкi села, де ще нема нальотiв ворожоï авiацiï. Я беру участь в навантаженнi i перевiзцi полкового майна.

10 серпня

Нiмецькi лiтаки почали iнтенсивно бомбардувати Новоросiйськ. Сьогоднi вони не давали спокою протягом цiлого дня.

12 серпня

За якихось 200 метрiв вiд мого поста (продуктовий склад у самого берега) в море впало кiлька бомб. З поста я, звичайно, не сходив, але не посоромився впасти на землю, коли почув, як завила бомба.

15 серпня

Згiдно з наказом начальника гарнiзону мiсто Новоросiйськ об'явлене в станi облоги (на осадном положении). Нiмецькi вiйська уже близько. Ворожi лiтаки щодня бомбять мiсто.

16 серпня

Прожекторнi пости нашого полка отримали наказ виïхати. Наша сьома батарея отримала такий же наказ (тiльки не виïхати, а вийти, бо в нас нема технiки). Всi пiшли пiшки, а я заслаб i через це мене посадили на εдиний вiзок батареï з продуктами.

18 серпня

За нашим вiзком йшла, а потiм попросилася сiсти одна молода дiвчина. Старшина дозволив. Виявилося, що цю дiвчину звуть Тамарою Слопiмською i вона одеситка (народжена 1920 року). В Одесi закiнчила банкiвський (кредитно-економiчний) iнститут. Тепер Тамара евакуюεться далi на Кавказ.

19 серпня

На вiзьку нас сидить п,ятеро: три хлопця, з яких два конюхи, я i старшина батареï. Хлопцi дуже нахабнi, i тому я не дивуюсь, що Тамара не захотiла далi з нами ïхати. I правильно зробила, бо цi мерзотники хотiли ïï вночi згвалтувати, але не знайшли того мiсця, де вона спала. До чого ж низький народ!

Знову бачив прожекторнi машини, що вiдстали за вiдсутнiстю пального. Зi знайомих прожектористiв найближче бачив Пропозюка. Вiн ïде в тил, а я скоро буду на фронтi. Боюсь, що пропадуть моï речi, з яких особливо цiню свiй фотоальбом. I я рiшив, щоб на деякий час цей альбом зберiгався в Пропозюка, а по проиïздi на мiсце вiн вiддасть мiй альбом Вiрi Пилипцiвiй, яка зберiгатиме альбом до кiнця вiйни, пiсля чого перешле моεму батьковi в Одесу. Хай хоч альбом уцiлiε, якщо менi судилося загинути на фронтi. Женя обiцяв передати альбом Вiрi, на яку я можу надiятися.

22 серпня

Закiнчився наш пiший перехiд. Поблизу якогось Макапсе зупинилися для того, щоб нас забрали в 32-й запасний артилерiйський полк. Я викинув свого маленького чемоданчика, а все, що було в тому цiкавого, спалив. Однаково ж загине разом зi мною.

27 серпня

В Новоросiйськ уже пiшки не йшли, а приïхали на автомашинi. Зразу кiлькох чоловiк забрали в тi батареï, де ε гармати. Решта буде продовжувати нести караульну службу.

1 вересня

Колись сьома батарея нараховувала 60 чоловiк. Тепер у нас менше половини. Кожного дня батарея зменшуεться. Зараз вiд нас забрали не тiльки рядових бiйцiв, а i командирiв взводiв.

5 вересня

В сьомiй батареï зосталися останнi десять чоловiк, в тому числi дiвчина-санiнструктор Валя Самсонова. Завтра нас розформують зовсiм. А поки що я заступив охороняти полковий склад боεприпасiв, що розмiстився пiд голим небом при другiй батареï. На другiй батареï впала бомба, якою вбито двох дiвчат i дальномiрника Iваницького. Я знав Iваницького ще з Великих Лук в 1940 роцi. Був непоганий хлопець.

6 вересня

Сьома батарея перестала iснувати. Останнi десять чоловiк розподiленi по iншим батареям. Мене забрали прямо з поста, а через кiлька годин пiсля того дальнобiйний снаряд з нiмецькоï гармати упав на склад. Весь склад взлетiв в повiтря. Я в той час був уже в штабi, що заховався пiд землею бiля гори Сахарна головка. Тiльки прийшов на другу батарею, як нiмецька артилерiя почала ïï обстрiлювати. Нiмцi уже на околицях Новоросiйська. Друга батарея стоïть на 6-му кiлометрi Сухумського шосе. Кiлька нiмецьких снарядiв впало на батарею. Один з них упав майже на порозi землянки, в котрiй я знаходився сам один. Одна стiна землянки повалилась, нари пiдкинули мене догори, отруйний запах пороху давав себе знати, але жодний осколок мене не зачепив, хоча смерть була за два кроки вiд мене.

7 вересня

Друга батарея сама не стрiляε (лiтакiв не видно), але обстрiлюεться нiмецькими гарматами щодня. Кожного дня нас чекаε смерть. Щоб втекти вiд неï, троε колишнiх прожектористiв Дрожанiков, Воронов i €втушенко дезертували. В кожного з них залишилися сiм'ï в самому Новоросiйську. Мабуть, вони побiгли до своïх жiнок.

8 вересня

Я призначений в допомогу старшинi батареï. На околицях мiста, що ще нiмцi не зайняли, ми вантажимо i вивозимо на батарею рiзноманiтнi продукти. А в порту всього багато: муки, сухарiв, цукру, ковбаси, сала, повидла. Нiхто з нас не голодний, але кожному загрожуε смертельна небезпека.

9 вересня

Бiльше нема куди ïхати за "трофеями". Всi вони дiсталися нiмцям. Щоправда, дещо потоплено в морi, але далеко не все. Цементнi заводи ще нашi, а все iнше в нiмецьких руках. По нашiй батареï вiдкрили шалений вогонь. Двi гармати пошкоджено, одна з них остаточно зi строю вибула. Командир батареï наказав всiм хлопцям i дiвчатам пiти з батареï в найближчу балку. Я вкупi з двома дiвчатами весь день рвав кизил, який дуже кислий. Iншi хлопцi та дiвчата розбрелись хто куди. I тiльки увечерi, коли все смолкло, ми прийшли на батарею.

10 вересня

Знову нiмецькi гармати обстрiлювали нашу батарею. Знову ми ходили в балку. Нiмецькi лiтаки встелили всю батарею листiвками, в яких лицемiрно просили не нищити культурнi цiнностi. Пiзно вночi друга батарея вивезла на нове мiсце своï три гармати (четверта розбита). Кожну з трьох гармат поставили окремо на Сухумському шосе. Вiд одноï гармати до другоï вiддаль 1-2 кiлометра. З гарматами довелося повозитися, бо вони старого зразку (на двох великих колесах, що при стрiльбi знiмаються).

12 вересня

Коли я нiс воду, нiмецький снаряд упав трохи подалi на Сухумське шосе. Загинуло кiлька червоноармiйцiв з iншоï вiйськовоï частини.

13 вересня

Недавно познайомився з одним украïнцем Хмельницьким, а сьогоднi вiн уже втiк на нiмецьку сторону.

14 вересня

Всi три гармати другоï батареï покинули своï позицiï i рушили спiльно по Сухумському шосе на Кабардинку, Геленджик i, нарештi, Фальшивий Геленджик. Сюди нiмецькi снаряди не дiстають, та i бомби падають рiдше.

20 вересня

Нальот нiмецьких лiтакiв. Вперше я брав участь в бойовiй стрiльбi. Наша гармата випустила три снаряди.

24 вересня

Виïхали з Архипо-Осиповки в напрямi Джубги, де одну з наших батарей розбомбили нiмецькi лiтаки. У нас поки все благополучно.

30 вересня

Проïхали вiдомi Сочi-Мацеста. Зупинилися на 362-му кiлометрi по Сухумському шосе. Поблизу росли мандарини, до яких ми протягли своï руки.

8 жовтня

Для нашого полка цiлий ешелон, який вирушив в напрямi до Грузiï (Келасурi - Ожелечири - Самтредiа) Пiвденноï з Грузiï Пiвнiчноï. Нiхто не знаε мiсце нашого призначення. Однi гадають, що - Баку, а другi, що - Грозний.

11 жовтня

Вранцi проминули Хассав-Юрт, Гудермес i, нарештi, Грозний, навколо якого тягнеться цiлий ряд протитанкових перепон. Але i тут ми не зупинилися. Поïхали далi (Семашкiнська, Слεпцовська. Назрань, Бесми). I тiльки тут, в мiстi Орджонiкiдзе (Владикавказ), узнали, що це i ε мiсто нашого призначення.

12 жовтня

Зупинилися не в самому мiстi, а на його околицi бiля цвинтаря. Одразу почали рити ровики та землянки.

17 жовтня

Зараз на кухнi готують наче непогано, але не вистачаε солi. Я часто ходжу в артилерiйськi майстернi, де мiй гарний знайомий Кулiковський надiляε мене сiллю. Кулiковський чомусь дуже поважаε мене, хоча сам набагато старший i маε диплом iнженера.

31 жовтня

Велика група нiмецьких лiтакiв налетiла на мiсто. Один з них був збитий прямою наводкою третьою гарматою, на якiй я працюю третiм номером. Командир батареï похвалив весь третiй розрахунок.

1 листопада

Сьогоднi нiмцi помстилися за збитий лiтак. Чотири бомби впали на нашу батарею. Хату, де була наша кухня, розбито вщент. Одна бомба впала посеред батареï, де стояли розвiдники. Вони були засипанi землею, але ïх вiдкопали. За один нальот поранено аж сiм чоловiк, один з них - смертельно. З нашого розрахунку поранений в спину тiльки один Колотовкiн.

2 листопада

Командир другоï батареï старший лейтенант €кимов вiддав наказ евакуювати дiвчат-прибористок. Найближче село Гiзель зайняте нiмцями. Ми переживаεмо тяжкi хвилини.

3 листопада

Командування наказало вести огонь по нiмцям з усiх видiв зброï, в тому числi i зенiтних гармат. Наша батарея вперше веде вогонь по наземним цiлям.

4 листопада

Зв'язкiвцi з дивiзiï НКВС повiдомляють, що нiмцi припинили свiй наступ i поки що стоять на захоплених рубежах. Мабуть, деяку роль вiдiграли i нашi пострiли.

5 листопада

Наказом начальника гарнiзону мiсто Орджонiкiдзе об,явлене в станi облоги. Це уже кiлька днiв ясно i без наказу.

7 листопада

Сьогоднi день 25-рiччя Жовтневоï революцiï. Ми танцюεмо не на балу, а на морозi. П'εмо по чарцi спирт щодня, а не тiльки в свята. Зате i стрiляεмо з гармат щодня. Добре, що хоч нiмець бiльше не наступаε.

9 листопада

На окремих дiлянках нiмцi почали вiдступати. Так передають з НП.

10 листопада

Наша батарея зробила останнi пострiли по вiдступаючим нiмцям. Далi нашi снаряди не досягають. Прибористки повернулись на батарею.

11 листопада

Все далi й далi чути вибухи на фронтi, який удаляεться вiд нас. Скоро не буде зовсiм чути нiяких пострiлiв.

15 листопада

Наказом начальника гарнiзону знято стан облоги мiста.

29 листопада

Начальник штаба дивiзiону висловив менi подяку за караульну службу.

2 грудня

Не встигли ми вiдпочити пiсля фронтових переживань, як до нас приïхала якась комiсiя. Наш третiй розрахунок провiряв якийсь полковник. За успiшну вiдповiдь я отримав подяку вiд командира взводу.

Подготовил Александр ГАЛЯС.

Версия для печати

Предыдущая статья

Следующая статья