Культура, происшествия, политика, криминал, спорт, история Одессы. Бывших одесситов не бывает!
Номер 41 (1236), 24.10.2014
НАТАЛКА ГУМЕНЮК: "Вибори - найкраща форма люстрацiï"
Я дуже добре пам`ятаю день 16 сiчня, бо готувалася до ефiру. Ми сперечалися про бюджет на наступний рiк, його мали ухвалити якраз. Але пiд шумок нашi народнi обранцi вирiшили прийняти пакет якихось незрозумiлих "диктаторських законiв". У мене був справжнiй шок, велике, сильне розчарування. Я реально вiдчувала, що це катастрофiчний початок кiнця.
Ми проводили консультацiï, зустрiчалися з представниками громадських органiзацiй, якi розповiдали молодi про те, що таке СРСР i яку диктатуру вони мали. Чим принциповi були тi законопроекти: вони стали поворотним пунктом, бо украïнцi обрали iнший шлях, шлях нормального εвропейського розвитку, а цi закони вертали нас навiть не в олiгархiчний стрiй Януковича. Це була якась нова скажена диктатура й узурпацiя влади, невидимий внутрiшнiй переворот, порушення Конституцiï тими, хто мав ïй навпаки служити.
Зазначу, що закони вiд 16 сiчня в своïй зухвалостi обiгнали Росiю, бо там закручувалися гайки поступово протягом рокiв, а в нас це сталося миттεво. За один день ми могли отримати повне обмеження демократичних свобод.
Складно уявити, якою б була краïна з цим пакетом законiв. Напевне, вона б опинилася в десятцi найрепресивнiших держав свiту, все до того йшло. Я реально не вiрила в те, що таке можливо насправдi, що це не сон. Цi закони давали право СБУ в будь-який час вiдключити онлайн-медiа, що напряму пов`язане з якiстю журналiстики в краïнi, зi свободою слова.
Автори "диктаторських законiв" скоïли злочин, порушили основний Закон краïни - Конституцiю, поглумилися над мiжнародними актами й декларацiями захисту прав людини. Люди-законотворцi самi зруйнували правову систему в Украïнi, чи можна в таке взагалi повiрити?
Чи мають йти до парламенту тi, хто голосував за "диктаторськi закони"? Ви скажете: люди можуть помилятися, пiддаватися тиску. Але треба пояснювати свою позицiю, розповiдати виборцям, чому так вчинили, просити пробачення. Й може пощастить, у що особисто я геть не вiрю. Бо вибори - то найкраща форма люстрацiï. А виборцi мають бути впевненi, що народний обранець так бiльше нiколи не вчинить. А яка впевненiсть може бути в депутатах, якi, не спитавши своïх виборцiв, хотiли встановити у вiльнiй краïнi диктаторський режим?
I головне. Треба, щоб тi так званi законотворцi зрозумiли, що саме вони несуть повну вiдповiдальнiсть за те, що форма народного протесту загострилася до коктейлiв Молотова, до подiй 19 сiчня. Люди, що вийшли на Майдан, були в повному розпачi, бо суди - корумпованi, мiлiцiя - продажна, звернутися за захистом нiкуди, а тут ще й вiдiбрали практично всi права й свободи. Давно вiдома iстина, що коли заборонено все, заборонено нiчого. Це прямий дозвiл робити все, бо пройдена психологiчна межа. Радикалiзацiя протесту повнiстю лежить на депутатах, якi пiдiймали руки 16 сiчня. Украïнська нацiя обрала свiй шлях. I вiн не збiгаεться з тими, хто й досi марить совковими спогадами.