Номер 16 (1456), 9.05.2019

Розiбратися у вiтчизняному законодавствi iнколи непросто навiть людям з юридичною освiтою. Що ж тодi казати про "пересiчних громадян".

Тому наша газета вирiшила запровадити постiйну юридичну рубрику, де квалiфiкованi та досвiдченi юристи будуть розтлумачувати читачам значення певних понять, аналiзувати конкретнi випадки, давати поради.

Першим автором зголосився стати Олег Калiнюк, вiдомий приватний нотарiус. У 2005 роцi його було обрано членом Ради Украïнськоï нотарiальноï палати, вiн отримав почесне звання "Кращий юрист року Одещини". А у 2007 роцi став лауреатом Всеукраïнського конкурсу "Кращий нотарiус року". Зараз О. Калiнюк входить до складу Методичноï ради нотарiату Одеськоï областi.

Тема, яку вiн запропонував для першоï публiкацiï, звучить поки що дещо незвично для нашого сприйняття, але з кожним роком вона стаε все бiльш актуальною.

У всьому свiтi шлюбний контракт - поширена практика, а також можливiсть осiб, що вступають у шлюб, або подружжя, визначити взаεмнi майновi права i обов`язки у шлюбi та (або) у разi його розiрвання.

Незважаючи на деяку новизну такого регулювання майнових вiдносин подружжя для Украïни, iсторiя шлюбного контракту йде все ж углиб столiть. Так, у Стародавнiй Грецiï i Римi чоловiк i жiнка, перш нiж створити сiм`ю, оформляли угоду, де описували своï майновi вiдносини, вiдразу обговорюючи також i питання спадкоεмства в майбутньому спiльно нажитого майна. Така традицiя iснувала аж до приходу християнства, з яким шлюб полягав i регулювався виключно церквою. В Англiï до 1882 року вважалося, що майно подружжя належить чоловiковi, навiть те, чим дружина володiла до шлюбу, переходило у власнiсть чоловiка. Саме розвиток поглядiв суспiльства у зв`язку з цим призвело до прийняття Закону про власнiсть замiжнiх жiнок, яким замiжнiй жiнцi було надано право вступати в договори з приводу цiεï власностi, право заповiдати ïï.

Таким чином, саме iсторично склалася необхiднiсть повернення до шлюбних договорiв для захисту свого капiталу вiд стороннього втручання. Враховуючи особливостi розвитку нашоï краïни, з розвитком iнституту приватноï власностi, можна з упевненiстю прогнозувати неминучiсть розвитку i змiцнення iнституту шлюбного договору i в Украïнi.

В нашiй краïнi, в силу сформованих традицiй, поки така форма не отримала широкого застосування, хоча з кожним роком кiлькiсть сiмей, якi укладають шлюбнi договори, зростаε. Як i у вищеописаних iсторичних обставинах, поштовхом до розвитку iнституту шлюбного договору послужив вiдхiд суспiльства вiд соцiалiстичного ладу i розвиток iнституту приватноï власностi.

Iнститут шлюбного контракту з`явився в Украïнi у 1992 роцi з внесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сiм`ю. Змiст, правила укладання та розiрвання шлюбного договору були визначенi главою 10 Сiмейного кодексу Украïни, який набрав чинностi 1 сiчня 2004 року. Шлюбним договором регулюються майновi вiдносини мiж подружжям, визначаються ïх майновi права та обов`язки, а також майновi права та обов'язки подружжя як батькiв. Сторони можуть домовитися про можливий порядок подiлу майна, у тому числi i в разi розiрвання шлюбу тощо.

Сiмейним кодексом Украïни не визначено поняття шлюбного договору, але виходячи з аналiзу його норм та загальноï характеристики, можна дiйти висновку, що шлюбний договiр - це перш за все угода про вирiшення спiрних питань життя сiм`ï, угода мiж особами, якi вступають у шлюб або подружжям.

Помилковою ε думка, що шлюбний договiр застосовуεться тiльки в разi розiрвання шлюбу i подальшого подiлу майна. Так, наявнiсть шлюбного договору може багато в чому полегшити вирiшення багатьох питань i пiд час шлюбу. Так, згiдно зi ст. 65 Сiмейного кодексу Украïни, для укладення одним iз подружжя договорiв, якi потребують нотарiального посвiдчення i (або) державноï реεстрацiï, а також договорiв стосовно цiнного майна, згода другого з подружжя маε бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребуε нотарiального засвiдчення та (або) державноï реεстрацiï, маε бути нотарiально завiреною. Уникнути необхiдностi надання такоï згоди при здiйсненнi кожноï операцiï, наприклад придбання або продаж майна, дозволяε шлюбний договiр, особливо якщо укладання таких угод ε частим, або навiть ε частиною бiзнесу одного з подружжя. Так, якщо визначити умовою шлюбного договору режиму особистоï власностi на нерухоме майно того подружжя, на чиε iм`я воно зареεстроване, тодi вже немаε необхiдностi дачi згоди на розпорядження таким майном другим подружжям.

Треба сказати, що тенденцiя щодо укладання шлюбного договору в Украïнi з кожним роком значно зростаε, але цифри, наведенi в статистичних даних не ε все одно великими, що свiдчить про недостатню обiзнанiсть громадян щодо механiзмiв захисту майнових прав. Адже iнститут шлюбного контракту дозволяε юридично регулювати майновi вiдносини мiж подружжям, зокрема пiсля розiрвання шлюбу. Зокрема, згiдно статистичних даних, у 2004 роцi (з набранням чинностi Сiмейним кодексом) в краïнi було укладено 476 шлюбних договорiв, у 2005 роцi - 687, у 2006 роцi - 917, у 2007 роцi - 1263, у 2008 роцi - 1029, у 2009 роцi - 942, у 2010 роцi - 1037, у 2011 роцi - 1341.

Хоча шлюбний договiр маε значну специфiку, вiн вiдповiдаε загальним ознакам, що властивi цивiльно-правовим правочинам у цiлому. Форма даного договору, умови його дiйсностi, пiдстави визнання недiйсним, процедура укладення та примусового виконання, чимало iнших моментiв наочно показують, що у даному випадку використовуються загальнi цивiльно-правовi конструкцiï договiрного права.

Законодавство визначаε форму шлюбного договору. Згiдно зi ст. 94 СК шлюбний договiр укладаεться у письмовiй формi й нотарiально посвiдчуεться. Iснують деякi особливостi укладення шлюбного договору, суб'εктом якого ε неповнолiтня особа. Для його укладення потрiбна письмова згода батькiв або пiклувальника неповнолiтнього, посвiдчена нотарiусом (ч. 2 ст. 92 СК).

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 92 СК суб'εктами шлюбного договору можуть бути двi категорiï осiб:

- якi подали до державного органу РАЦС заяву про реεстрацiю шлюбу (нареченi);

- якi зареεстрували шлюб (подружжя).

Iз специфiкою суб'εктного складу шлюбного договору пов'язанi й особливостi дiï шлюбного договору у часi. Згiдно iз ст. 95 СК дiя шлюбного договору, що його було укладено до реεстрацiï шлюбу, починаεться з моменту реεстрацiï шлюбу. Якщо шлюбний договiр укладено подружжям, вiн набираε чинностi у день його нотарiального посвiдчення. За бажанням сторiн шлюбний договiр, укладений до реεстрацiï шлюбу, може поширюватися на вiдносини, якi виникнуть не з моменту реεстрацiï шлюбу, а пiзнiше, наприклад, через п'ять рокiв пiсля реεстрацiï шлюбу.

Дуже цiкаво до того ж було б зазначити, що матерiали нотарiальноï практики свiдчать про те, що найчастiше шлюбнi договори укладаються подружнiми парами, де один з подружжя ε iноземцем.

Так, шлюбний договiр регулюε лише майновi вiдносини мiж подружжям, ïх взаεмнi майновi права та обов`язки, а також майновi права та обов`язки подружжя як батькiв. Це означаε, що шлюбний контракт не може регулювати особистi немайновi вiдносини подружжя, а також особистi вiдносини мiж ними та дiтьми. Шлюбний договiр не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених Сiмейним кодексом Украïни, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигiдне матерiальне становище. Крiм того, за шлюбним договором не може передаватися у власнiсть одному з подружжя нерухоме та iнше майно, право на яке пiдлягаε державнiй реεстрацiï.

Шлюбним договором можливо урегулювати такi основнi питання:

- що з особистого майна кожен з подружжя передаε для спiльного використання сiм`ï;

- що з майна, придбаного в перiод шлюбу буде спiльною, а що особистою власнiстю одного з подружжя (наприклад, вказати, що майно зареεстроване на одного з подружжя, ε його особистою власнiстю);

- можливi варiанти подiлу спiльного майна при розiрваннi шлюбу;

- пайова участь у прибутку одного з подружжя (наприклад, обов`язок передавати iншому з подружжя якийсь вiдсоток вiд прибутку пiд час шлюбу, i iнший вiдсоток у разi розiрвання шлюбу);

- надання одному з подружжя матерiального утримання (алiментiв) та ïх розмiр та iншi.

Шлюбний договiр припиняεться пiсля розiрвання шлюбу, а також пiсля визнання судом шлюбу або шлюбного договору недiйсним. Якщо в договiр вписанi якiсь пiсляшлюбнi умови, вiн припиняεться пiсля ïх виконання.

В будь-якому випадку, якщо ви все ж таки прийняли рiшення щодо укладання шлюбного договору, треба ретельно пiдготуватися до його укладання, а також проконсультуватися з нотарiусом, у якого ви вирiшили це робити, тому що саме нотарiус буде посвiдчувати цей договiр. Або, якщо ви вагаεтесь щодо укладання такого договору, або маεте будь-якi питання, ви також повиннi проконсультуватися з нотарiусом. Так як в законодавствi закрiплена обов`язковiсть нотарiального посвiдчення такого договору, саме нотарiус це та особа, яка зможе допомогти вам прийняти зважене рiшення а також все пояснить, тому що охорона та захист прав i свобод особи з боку нотарiату ε основним його завданням. Крiм того, забезпечення прав i свобод також безпосередньо пов`язано з реалiзацiεю нормативних приписiв, суть якоï полягаε в дотриманнi, виконаннi, використаннi та застосуваннi правових норм. Нотарiус - це посадова особа, яка у своïй дiяльностi щодо здiйснення нотарiальних функцiй незалежна, вiн пiдпорядкований лише закону.

При укладаннi шлюбного договору необхiдно врахувати наступнi аспекти:

- Шлюбний вiк жiнок та чоловiкiв встановлений ст. 22 СК Украïни (18 рокiв як для чоловiкiв, так i для жiнок). У разi зниження шлюбного вiку до реεстрацiï шлюбу шлюбний договiр укладаεться неповнолiтнiми за письмовою заявою ïх батькiв або пiклувальника, справжнiсть пiдпису яких засвiдчуεться нотарiусом iз дотриманням вимог законодавства.

- Нотарiус встановлюε особу, що звернулася за вчиненням нотарiальноï дiï. Встановлення особи здiйснюεться нотарiусом за документами, передбаченими Законодавством про нотарiат.

- Нотарiус повинен з`ясувати, чи розумiють учасники договору значення своïх дiй та наслiдки ïх вчинення (обсяг цивiльноï дiεздатностi фiзичних осiб, якi ε учасниками правочину). Дiεздатнiсть громадянина, що звернувся за вчиненням нотарiальноï дiï, перевiряεться нотарiусом на пiдставi наданих документiв, передбачених ст. 43 Закону "Про нотарiат", якi пiдтверджують його вiк, а також на пiдставi переконаностi нотарiуса в результатi проведеноï розмови та роз`яснення наслiдкiв вчинення нотарiальноï дiï.

- У разi перевiрки цивiльноï дiεздатностi фiзичноï особи, яка не досягла 18 рокiв, але може бути визнана такою, що маε повну цивiльну дiεздатнiсть у зв`язку з укладенням такою особою шлюбу, нотарiус витребовуε свiдоцтво про шлюб щодо факту реεстрацiï шлюбу особи, яка не досягла повнолiття. При укладеннi правочину неповнолiтньою особою нотарiусом витребовуються заява батькiв (одного з них - у разi документально пiдтвердженоï смертi, позбавлення батькiвських прав або права опiки другого з батькiв, а також у разi, коли запис про батька дитини у Книзi реεстрацiï народжень проводився за прiзвищем i громадянством матерi, а iм`я та по батьковi батька дитини були записанi за ïï вказiвкою чи взагалi вiдомостi про батька вiдсутнi у свiдоцтвi про народження) про згоду на вчинення правочину неповнолiтнiм.

- У разi перевiрки цивiльноï дiεздатностi фiзичноï особи, яка не досягла 18 рокiв i ε матiр`ю або батьком дитини, нотарiус витребовуε свiдоцтво про народження дитини, i рiшення органу опiки та пiклування про надання такiй особi повноï цивiльноï дiεздатностi, а в разi вiдсутностi такого рiшення нотарiус витребовуε вiдповiдне рiшення суду. У разi перевiрки цивiльноï дiεздатностi фiзичноï особи, яка досягла 16 рокiв i займаεться пiдприεмницькою дiяльнiстю, нотарiус отримуε вiдомостi з €диного державного реεстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприεмцiв шляхом пошуку через офiцiйний веб-сайт розпорядника €диного державного реεстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприεмцiв. У разi перевiрки цивiльноï дiεздатностi фiзичноï особи, яка досягла 16 рокiв i працюε за трудовим договором, нотарiус витребовуε довiдку з мiсця роботи такоï особи i рiшення органу опiки та пiклування про надання такiй особi повноï цивiльноï дiεздатностi, а в разi вiдсутностi такого рiшення витребовуε вiдповiдне рiшення суду.

- Але якщо сторонами шлюбного договору ε неповнолiтнi особи, якi не досягли 16 рокiв, то спочатку вони мають отримати рiшення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це вiдповiдаε ïх iнтересам. Набрання законноï сили рiшенням суду надаε у цьому випадку неповнолiтнiм особам повноï дiεздатностi пiсля реεстрацiï шлюбу, i тим самим такi особи набувають право на посвiдчення шлюбного договору. Таким чином, у цьому випадку не потрiбна письмова згода батькiв на посвiдчення шлюбного договору, але спочатку батьки мають надати згоду на надання права на шлюб. Тому неотримання згоди на шлюб для неповнолiтньоï особи унеможливлюε посвiдчення шлюбного договору. Якщо неповнолiтнiй особi судом не буде надане право на шлюб, то укладений i посвiдчений у нотарiальному порядку шлюбний договiр, навiть за згодою батькiв, не набере чинностi.

- У разi якщо за фiзичну особу, яка внаслiдок фiзичноï вади або хвороби не може власноручно пiдписати правочин i заяву чи iнший документ, то пiдписуε iнша фiзична особа, нотарiус установлюε особу громадянина, що бере участь у нотарiальнiй дiï, та особу громадянина, який пiдписався за нього.

Отже, резюмуючи вищевикладене, треба зазначити, що шлюбний договiр може стати надiйним фундаментом вiдкритих i обмiркованих вiдносин, в яких кожен готовий прийняти на себе свою частку вiдповiдальностi.

З питань, якi виникнуть у читачiв, можна звертатися за адресою нотарiальноï контори: вул. Пантелеймонiвська, буд. 28.

Версия для печати

Предыдущая статья

Следующая статья