Номер 29 (1422), 23.08.2018

Так вважаε голова правлiння Центру полiтико-правових реформ Iгор Колiушко. Вiдомий вчений-правознавець i полiтик двiчi обирався до Верховноï Ради, автор десяткiв законопроектiв i наукових праць.

Його рiзнобiчний досвiд дозволяε бiльш широко i об'εктивно оцiнювати ситуацiю в Украïнi.

- Як ви оцiнюεте хiд реформ?

- Наголошую на тому, що реформи йдуть. Якщо хтось каже, нiби нiчого не вiдбуваεться, то це результат вiдсутностi iнформацiï. Люди, на жаль, часто роблять такi висновки не з першоджерел, тобто документiв, а з чуток, плiток на кухнi чи у соцмережах.

Звичайно, iснуε опiр реформам. Особливо у тих сферах (судова, антикорупцiйна), де вони загрожують iнтересам впливових сил, тим, хто при владi, хто працюε на олiгархiчнi групи. Зрозумiло, що цим силам реально невигiдно, щоб реформи було реалiзовано, тому вони намагаються усiма засобами або загальмувати процес реформування, або, якщо це не вдаεться, то спотворити ïх.

- Тобто у влади немаε полiтичноï волi для проведення реальних реформ?

- Нi, так не можна казати.

Я найбiльше слiдкую за ситуацiεю у сферi мiсцевого самоврядування, за ходом децентралiзацiï, за реформуванням центральноï виконавчоï влади, державноï служби. У цих сферах основну реформаторську скрипку граε уряд та прем`εр-мiнiстр. I можу сказати: щодо децентралiзацiï Володимир Гройсман проникся цiεю темою i пiдтримуε бiльшiсть постулатiв. Тому немаε пiдстав говорити, нiби у влади вiдсутня полiтична воля.

- Але будь-яка реформа маε ще знайти пiдтримку "знизу"...

- Мене хвилюε невисокий рiвень свiдомостi наших громадян. Традицiйно склалося у нашому суспiльствi, що у людей високий рiвень недовiри до влади. Люди вважають, що влада дбаε лише про власнi iнтереси, i все, що вона робить, то на шкоду народу. Це хвороба нашого суспiльства, яка серйозно перешкоджаε ходу децентралiзацiï.

Iнший деструктивний фактор - це великий аграрний бiзнес, який вiдчув велику загрозу власним iнтересам, тому нав`язуε думку, нiби реформи нiкуди не ведуть.

Третiй фактор - низький рiвень знань про засади мiсцевого самоврядування, про економiчнi закономiрностi, про те, що можуть робити мiсцевi громади. Минулого року значно зросли доходи громад, але ми маεмо чимало прикладiв, коли мiськi та селищнi голови, начитавшись чи надивившись про антикорупцiйнi розслiдування, просто бояться щось робити з цими грошима i просто кладуть ïх на депозит. Мотив такий: хай краще лежать, аби не прийшла прокуратура. На щастя, запущено механiзм навчання нових керiвникiв органiв мiсцевого самоврядування, тож, сподiваюся, ситуацiя змiниться на краще.

Ще одна проблема - абсолютна пасивнiсть великих мiст. Це призводить до того, що навколо цих мiст формуються об`εднанi територiальнi громади, якi становляться достатньо сильними. Тож може трапитися так, що мiста втратять перспективи розвитку. Буде нема де розмiстити завод для переробки смiття, збудувати технопарк чи створити рекреацiйну зону тощо. Свiт усе бiльше стаε глобальним, i усе йде до того, що мiста стають конкурентними. У держав - своï вiдносини, але люди живуть в мiстах. Стаε, наприклад, складно жити у Львовi, людина бере i переïздить до Одеси. Чи до Праги... А до мiст, котрi не зможуть надавати жителям увесь комплекс якiсних послуг, органiзовувати простiр для бiзнесу тощо, просто не будуть йти iнвестицiï. Тому у рамках реформи мiсцевого самоврядування дуже важливо, щоб мiста забезпечили собi те, що треба для потенцiйного розвитку на 50 рокiв вперед.

- Нещодавно у "€вропейськiй правдi" вийшла стаття, де найбiльш складною проблемою реформ назвали кадрову...

- Так воно i ε.

Якщо розглянути реформу виконавчоï влади, мiнiстерств, то ми бачимо незацiкавленiсть багатьох мiнiстрiв. Вони не налаштованi на "довгу гру", бо розумiють, що, скорiше за все, будуть працювати на цiй посадi рiк-два. Але реформи так швидко не робляться, це процес довготривалий. I у мiнiстерствах повиннi не просто реагувати на подii чи доручення, а думати про стратегiю розвитку на 10-20 рокiв. Тодi у нас з`явиться шанс дiйсно якимось чином розвиватися. А для того, щоб це почалося, потрiбно створити новi структурнi пiдроздiли - директорати, якi мають займатися не поточними справами, а аналiзом, формувати перелiк проблем, шукати варiанти ïх вирiшення, розробляти концепцiï, стратегiï i надавати Уряду для затвердження. На рiвнi середньоï ланки у мiнiстерствах таке розумiння вже iснуε. Влiтку минулого року були пiдготовленi непоганi варiанти, але, коли ïх надали мiнiстрам на затвердження, все "пошло сикось накось". Так, наприклад, у Мiнiстерствi фiнансiв вирiшили, що ïм потрiбно аж 15 директоратiв. Бо iнакше вони не зможуть зберегти усiх керiвникiв. Тобто, хай назва змiнюεться, але щоб усе було по-старому. I такi проблеми виникають на кожному рiвнi.

Щодо децентралiзацiï додаεться ще одна проблема: у нас не внесено вiдповiдних змiн до Конституцiï, тому неможливо лiквiдувати райдержадмiнiстрацii, створити натомiсть виконкоми та префектури.

- А що, з вашоï точки зору, треба зробити у першу чергу? Може, все-таки змiнити владу?

- Я не бачу, на кого ïï мiняти. Насправдi, всi тi, хто зараз претендуε на владу, нiчого кращого не обiцяють. Я багато критикую чинну владу, та коли дивлюсь на... то враження ще гiрше. На жаль, не iснуε такоï чарiвноï палички, щоб усе одразу швидко змiнилося на краще. Нам треба займатися усiм i одночасно. Треба пiдвищувати органiзованнiсть та iнформованiсть суспiльства, нарощувати громадськi потужностi, впливати на владу, змушувати iï робити реальнi реформи. З iншого боку, потрiбно реформувати систему навчання державних службовцiв. Бо те, чому навчають у вiдповiдних учбових закладах, то переважно набор стереотипiв, що маε слабке вiдношення до практики.

- Але ж ε εвропейський досвiд, чому його так слабо використовують? Тим бiльше, що в Угодi про асоцiацiю з €С багато що прописано з точки зору реформування.

- Угода про асоцiацiю - надзвичайно важливий документ, але вiн рiзний у рiзних сферах. Якщо проаналiзувати ту частину, котра регулюε торговельнi вiдносини, то там, дiйсно, значний перелiк конкретних рiшень. Але, коли ми подивимося на роздiли Угоди, якi пов`язанi з управлiнням, розвитком суспiльства, то бачимо дуже лаконiчнi формули: маε бути демократiя, верховенство права, незалежнiсть судочинства тощо. Коли це починають реалiзовувати, виникаε купа дискусiй, бо тут до вирiшення проблеми можна йти рiзними шляхами. В цих дискусiях ми загрузаεмо, тим бiльше, що накладаються ще й особистi iнтереси. I знайти баланс дуже важко.

Угода про асоцiацiю показуε напрям, у якому ми маεмо рухатися, але не даε рецептiв.

Автоматично перенести досвiд εвропейських краïн на наш грунт не вдасться, тут iнше середовище, iншi умови. Тим бiльше, що у кожноï краïни €С - своя iсторiя реформування. Ми маεмо чiтко розумiти, що на питання розвитку Украïни нiчий досвiд на даε прямих i однозначних вiдповiдей. Тому нам просто треба працювати.

Розмову вели
Олександр ГАЛЯС
та Iнна IЩУК.

Версия для печати

Предыдущая статья

Следующая статья